Інновації у Росії. Особливий шлях: що відбувається з інноваціями у Росії. Індійний дріт: у Росії створили нову продукцію для мікросхем

У диний період розвитку Росії, країна як ніколи ставить найамбіційніші і в принципі складні цілі, але вони не такі вже й не досяжні на довгий період часу. Такі як: встановлення та підтримання високого рівня життя населення, закріплення позиції Росії на світовій арені у списках провідних країн. І звичайно, що єдиною можливою дією по досягненню поставлених цілей це розвиток російської економіки в інноваційному ключі розвитку країни.

По суті інноваційний розвиток- Це є продовження науково-технічної революції в новому етапі розвитку. Спочатку це країна, що вийшла зі складу СРСР. І в неї залишилося те, чого немає в інших країнах це науково-технічні роботи, які дісталися їй майже безкоштовно і які актуальні й досі. Причому актуальні не лише публіцистичні роботи, а й фундаментальні, що є важливим. Науково-технічні роботи – це надбання фундаментальної науки. Але чи корисні вони без застосування практично, у повсякденному житті? Звичайно, ні.

Але правильно скористатися та впровадити розробку теж справа не 5 хвилин.

Наприклад, в СРСР час впровадження розробок часом становило 10 і більше років, свого часу в Японії середній термін впровадження розробок знаходився на позначці від 2 до 5 років. Відповідно Росія спочатку стоїть на етапі відставання від провідних інноваційних країн.

Проте, останні десять років Росія намагається зробити дуже великий стрибків у сфері інноваційного розвитку. Державою було покладено початок розвитку в даному ключі лише в 1994 р, коли була утворена некомерційна організація під назвою «Фонд сприяння розвитку малих форм підприємств у науково-технічній сфері». Тільки в далекому 94-му році створювався даний фонд для формування зручного і корисного середовища для підприємницької діяльності, а саме для розвитку науки і формування національної інноваційної системи. За час роботи фонду їм було підтримано понад 8200 проектів і освоєно близько 3600 патентованих винаходів та випущено продукції на суму кілька мільярдів рублів. При організації даного фонду в його основне завдання закладалася проблема вирішення саме на найближче майбутнє, а саме поступовий перехід до роботи з науково-дослідними та дослідно-конструкторськими роботами російських компаній.

При цьому найактивніша політика щодо інноваційного розвитку країни почалася в період з другого президентського терміну В.В. Путіна і, звісно, ​​це перший термін Д.А. Медведєва.

Вже 2009 року ДержДумою РФ прийняла ФЗ № 217-ФЗ. Затвердження даного закону дозволило науковим та освітнім установам, що фінансується за рахунок державного бюджету, з засновувати госпзаклади з метою застосування на практиці інтелектуальної діяльності та їх результатів та вносити як вклад до КК об'єкти власної інтелектуальної власності.

І цей закон не пройшов даремно.

Станом на липень 2013 року бюджетними науковими та освітніми установами РФ було створено більше 523 малих інноваційних підприємств.

Також варто зазначити, що в грудні 2010 року Мінекономрозвитку РФ опублікувало розроблений проект, що включає в себе стратегію інноваційного розвитку, інакше кажучи, мінекономрозвитку представило ідеальний план розвитку країни в інноваціях в тілі до 2020 року, який називається «Інноваційна Росія 2020».

У ньому позначено стратегічна метадержави. Документ мінекономрозвитку включає 4 основні блоки: «Інноваційна людина», «Інноваційний бізнес», «Інноваційна держава» та «Ефективна наука». У них вперше були суворо розділені сфери відповідальності виконавчих органів влади.

За задумом творців, російський інновацій центр «Сколково» має стати аналогом кременевої долини в США, де розпочинали свої розробки провідні технологічні компанії 20-21 століття.

Це лише невеликий приклад того, що робить наша держава для приходу інновацій у країну. Крім даних заходів, що вживаються в центральному федеральному окрузі, так само великий поштовх до розвитку дається і віддаленим федеральним округам. Наприклад, створення науково галузевих центрів у Новосибірську, Єкатеринбурзі та інших містах допомагає малому та середньому бізнесу реалізовувати свої розробки на практиці.

Звичайно, велику роль відіграють вкладені інвестиції не тільки від держави, а й від приватних інвесторів, які зацікавлені у створенні конкурентоспроможних продуктів для реалізації як на внутрішньому, так і за кордоном.

Нові наукові відкриття у сфері фундаментальних досліджень, що проводяться різного роду НДІ, дають поштовх до інноваційного розвитку того чи іншого регіону. Так само наукові розробки, що здійснюються за рахунок приватних інвестицій, сприяють розвитку інноваційного простору в Росії, і ми з вами можемо вже потроху помічати їх у нашому повсякденному житті, що важливо.

Ще один важливий крок - це створення всіх можливих технопарків, інноваційних інститутів,які займаються створенням, веденням та подальшим патентуванням розробок. Останнє стало дуже актуальним, адже за умови використання чужого патенту необхідно віддавати частину прибутку за його використання.

У Росії її на жаль зацікавленість приватного сектора в інноваціях залишається низькому рівні проти розвиненими країнами. Наприклад, за даними на 2009 рік, всього 9,4 % від загальної кількості російських підприємствзаймається інноваційною діяльністю.

Росія - одна з найбільших світових країн, здатна вести передові розробки в різних галузях техніки і виробництва. В Останніми рокамивиникло чимало успішних проектів із використанням нових російських технологій.

Компанія «Вокорд» вигадала інноваційну систему з розпізнавання осіб. Вона підходить для смартфонів та інших гаджетів. Їх конкурентами є великі ринкові компанії Samsung та Еппл. Але в останніх поки що є серйозні труднощі та недоробки. Наприклад, смартфон Самсунг можна легко розблокувати, піднісши до нього знімок власника, завантажений з соціальних мереж. Тому російська технологія викликає себе великий інтерес. «Вокород» пророкує, що їхні новинки мають великі перспективи.

Російською компанією було успішно розроблено хмарний сервіс безпілотників. Він називається Le Talo Robotics. У ньому є вся статистика роботи дрона. Використовуючи його, можна легко оцінювати стан пристрою і виявляти неполадки. Також вченими вже вигадана зарядна станція для безпілотників, що викликала цікавість у багатьох інвесторів.

Вітчизняний принтер друкує вироби за допомогою електронно-променевих технологій. Обладнання створила Томська компанія «ТЕТА», а розробки проекту велися в Томському політехнічному університеті та Інституті фізики міцності та матеріалознавства.

Принтер має можливість брати в роботу сплави, що змінюють свої властивості при контакті з повітрям. Що стосується розмірів, то вони можуть бути різними.

Розробники планують активно використовувати інновацію також у суднобудуванні та машинобудуванні

Екзоскелет

За допомогою нових технологій російські вчені придумали «робота, що носить людиною», який носить назву ExoAtlet. Його призначення – реабілітація пацієнтів із такими проблемами:

  • невдалі операції;
  • травми;
  • постінсультні стани.

Такий робот допомагає хворому у самостійному пересуванні, прискорює процеси відновлення.

Це транспортний засіб, який працює виключно на сонячній енергії. Автомобіль отримує за рахунок сонячних панелей, загальна площа яких становить 4 кв. м. Корпус виконаний з композитного матеріалу, що використовується також у космічному виробництві та ракетобудуванні.

Створенням сонцемобіля займаються спеціалісти у Санкт-Петербурзькому політехнічному університеті Петра Великого. Проект активно підтримується російським Міністерствомпромисловості та торгівлі, а також «Лабораторією Касперського».

Московським технічним інститутом представлений унікальний новий винахід – шолом віртуальної реальності, оснащений вбудованим інтелектом. Він підходить для використання в різних галузях. Серед них:

  • розважальна промисловість;
  • утворення;
  • медицина;
  • мистецтво;
  • оборони.

Творці стверджують, що шолом перевершив закордонні аналоги з усіх технічних характеристик.

Найбільші корпорації із силіконової долини зайняті виробництвом транспортних засобів, які вміють літати. Наша країна також не відстає і готується випустити схожі апарати. Компанія Hoversurf винайшла літаючий мотоцикл «Скорпіон-3», що розвиває швидкість 320 км/год. Він має здатність зберігати підзарядку до 450 км. Нова російська технологіямайбутнього вже викликала інтерес із боку зарубіжжя.

Науковці Томського політехнічного університету розробляють унікальні технології, що забезпечують бездротову передачу енергії за допомогою мобільного зв'язкуна великі відстані. При цьому планується використати зв'язки п'ятого покоління. Згідно з придуманим алгоритмом, передача енергії відбуватиметься від одного пристрою до іншого разом із радіосигналом. Наразі цю інновацію перевіряють на ефективність.

Серед нових російських технологій і розробок - конструктор BiTronics. Його призначення – вивчати людські біосигнали. Наприклад, можливе створення людино-машинних інтерфейсів управління.

Додаткові галузі використання:

  • вивчення роботехніки, фізико-математичних наук у школярів;
  • покращення спортивних сенсорів, пульсометрів та інших пристроїв.

Надалі можливе виведення товару на міжнародний рівень.

У компанії «Моторика» створюються високоефективні методики протезування кінцівок з унікальним дизайном. Ними створено інновацію, що дозволяє людині з травмою повернути верхній кінцівці функцію хвата. Вона називається активним тяговим протезом. У нього можна вбудовувати пристрої, щоб забезпечити бездротовий доступ до Інтернету. Виведення даних відбувається на дисплей, розташований на передпліччі.

Ціна такого виробу на порядок нижча, ніж у іноземних розробок. В окремих випадках держава надає компенсацію і отримати протез можна абсолютно безкоштовно.

Сучасні літаки долають великі відстані, але за них витрачається чимало часу. Російський авіаційний науковий центрзайнявся роботами зі створення надзвукових авіалайнерів. І тому активно залучаються сторонні фахівці, оскільки спектр завдань дуже широкий. За попередніми оцінками, нові літаки будуть видавати шуми, які можна порівняти з шумами звичайних цивільних літаків.

Перед вченими стоять такі завдання:

  • розробка попередньої конструктивно-силової схеми планера;
  • вибір основних конструкційних матеріалів;
  • оцінка показників двигунів;
  • вибудовування необхідного теплового захисту апарату;
  • вироблення вимог до вимірювальних засобів.

Надзвукові літаки будуть здатні здійснювати трансатлантичний переліт лише за пару годин.

Робот-всюдихід

Корисним вітчизняним стартапом став пристрій Anywalker. Воно є невеликим роботом, здатним самостійно пересуватися. Також Anywalker натискає на кнопки та відчиняє двері, переміщається сходами.

Розроблено план масштабування виробництва подібних пристроїв до однієї тисячі екземплярів щорічно.

Це пристрій, який забезпечує прямий канал обміну квантовий інформації між двома абонентами. Цей винахід розробляється вченими фізичного факультету в Московському державному університеті. Розмови щодо такого пристрою повністю захищені від «підслуховувань». Для цього необхідно, щоб телефони були з'єднані оптоволокном. Саме ним йде передача квантових станів світла.

«Розумна» сільгосптехніка

Цей проект активно розвивається та підтримується фінансовими вливаннями з боку держави. Компанія Cognitive Technologies розробила систему комп'ютерного зору, яка дозволяє сільськогосподарській техніці бачити на полях небезпечні об'єкти у вигляді стовпів, каміння та ін. Ця інформація використовується для забезпечення безпеки механізмів при збиранні врожаю.

Перший трактор, оснащений цією системою вже успішно протестований на російських полях. Повсюдне використання "розумної" сільгосптехніки дозволить значно заощаджувати кошти (до десятків мільйонів рублів щороку в масштабах одного господарства).

У Томському державному університеті винайшли особливий лазер, який призначений для різання біологічних тканин та кісток. Установка розроблена на парах стронцію та може функціонувати на різній довжині хвилі. Вона компактна і вміщується на звичайному столі. Під впливом лазерного променя на тканинах залишається розріз та тонка плівочка.

Вчені планують тестувати винахід та хочуть використовувати його в нейрохірургії, імплантології та інших медичних сферах.

В основі усієї сучасної техніки лежать мікросхеми. Чим менший їх розмір, тим компактнішим буде пристрій. Московські вчені придумали найтоншу мікросхему у світі, її товщина – лише одна молекула.

Коли нову російську технологію буде впроваджено у виробництво, з'являться мініатюрні гаджети, кардіостимулятори та інші прилади. Цей винахід, на думку експертів, здатний «перевернути світ». Воно зменшить споживання енергії, вагу та габарити гаджетів, а продуктивність підніметься на новий рівень.

Студенти з Пермі задумали зробити робота, здатного не лише до самостійного пересування, а й до спілкування з людьми. Вони створили Promobot, який визначає вік та статеву приналежність людини, розпізнає особи. Він має величезний словниковий запас, підключений до інтернету і може дати відповіді на багато питань. Такий робот підходить для виконання функцій продавця, офіціанта чи адміністратора. Promobot використовують деякі пермські торгово-розважальні центри та банки. Вартість його становить десять тисяч доларів, що набагато дешевше за корейські аналоги.

Найближчим роком у планах Томського політехнічного університету зайнятися створенням нового рентгенівського томографа. Він відрізнятиметься тим, що зможе працювати з фазою електромагнітної хвилі. У той час, як звичайні апарати працюють лише з її амплітудою. Це дозволить пристрою отримати набагато більше інформації про структуру об'єктів дослідження.

Окрім застосування у медичній сфері, винахід підійде для того, щоб проводити діагностику композитних виробів.

Проект активно фінансується з боку держави та промислових партнерів.

Безпілотники розробляють не лише в Америці, а й у нашій країні. На Урбаністичному форумі компанією «Волгабас» із міста Волзький розроблено та презентовано перший безпілотний автобус. Він виготовлений повністю із запчастин вітчизняного виробництва. Такий автобус підходить для того, щоб перевозити пасажирів закритими територіями. Планується, що у 2018 році перші екземпляри вже з'являться у столиці.

Корпорацією Ростех представлена ​​нова унікальна камера. Її головна особливість у тому, що вона має короткохвильовий ІЧ-діапазон. У ньому досягаються високі рівні природних контрастів та найкраща нічна освітленість.

"Всевидні" камери можуть знайти застосування в різних областях. Серед них:

  • моніторинг сільськогосподарських угідь;
  • навігація судів;
  • перевірка справжності фінансових купюр.

У Росії багато талановитих людей, які здатні привнести ще багато цікавих ідейта винаходів. Найближчими роками з'явиться ще чимало нових технологій, які кардинально змінять світ.

Натхнення, яке дорожче за гроші, процес, який важливіший за результат, та інші бар'єри на шляху з лабораторії на ринок

Група вчених у пошуках відповіді на запитання «Чому російські — добрі винахідники, але погані інноватори?» опитала 198 підприємців із Росії, Південної Кореї, Тайваню та Фінляндії. РБК публікує витяги з книги Ольги Бичкової, Бориса Гладарєва, Олега Хархордіна та Жанни Цинман "Фантастичні світи російського хай-теку", що виходить у видавництві Європейського університету в Санкт-Петербурзі.

Декілька років тому команда з Європейського університету в Санкт-Петербурзі представила гіпотетичну ситуацію, в якій були б усунуті всі бар'єри технологічного розвитку в Росії, за винятком культурних факторів. Ми спробували виявити, чи є специфічні культурні риси, які відрізняють російського технопідприємця від його колег в інших технологічно розвинених країнах.

Основний висновок вийшов очевидним та несподіваним одночасно. У Росії багато цікавих інноваторів, які роблять мало корисних речей. Зумовлено це як їх особистісними особливостями, так і фізичною та матеріальною складовою їхньої роботи — тим, що у своїй сумі називається повсякденними практиками, способами та стилями життя у цьому світі.

Звичайно, ми не перші, хто заявляє тезу: «У країні багато винахідників, мало винаходів». 2013 року американський дослідник, почесний професор MIT Лорен Грехем представив схожий аргумент. У його книзі Lonely Ideas. Can Russia Compete? розповідається про життя та досягнення російських винахідників і послідовно доводиться теза про те, що росіяни — добрі винахідники, але погані інноватори.

Грехем використовує історичний матеріал за 300 років розвитку інженерних наук у Росії і показує, що в нас завжди було багато геніальних технарів та вчених. Однак проривні технології, які вони створювали на папері в одиничному і рідко дрібносерійному варіанті, потім реалізувалися в масовому масштабі в інших країнах. Росіяни висвітлили вулиці електрикою, створили багатомоторний літак, транзистори і діоди, радіопередавач, випередили весь світ з ідеєю лазера, але при цьому жоден з цих предметів невідомий світовій спільноті як технології, зроблені в Росії. Томаса Едісона та його лампочки знають усі, а що зробили Павло Яблочков та Олександр Лодигін, відповість не кожен навіть на батьківщині цих винахідників. Чому сильна фундаментальна російська наука, але слабкі прикладні галузі? Відповідаючи на це питання, Грехем пропонує подивитися на інноваційні технології не лише як на предмет виробництва вченими в лабораторії, а й як на результат складної системи їхньої взаємодії з тим, що знаходиться за стінами лабораторії, — суспільством. Саме суспільство, який завжди усвідомлено, у результаті визначає долю багатьох винаходів та його творців.

За допомогою історичних прикладів Грехем демонструє, що технологія не відповідь сама по собі. Вона сама собою не створюється. Їй потрібна підтримка (соціальна, законодавча, політична, економічна та ін.) з боку зовнішнього середовища. Уміння побудувати таку підтримку або придушувалася у російських винахідників, або не було в принципі. Винахідники були здатні створити цікаву технологію у своїй лабораторії (розташованої всередині заводу, орендованої квартири, царського палацу та ін.), проте провалилися у спробах комерціалізувати її для всієї країни. Як робить висновок Грехем, подібні провали ми бачили як три століття тому, так спостерігаємо і сьогодні.

Усереднена картина за всіма російськими кейсами, звичайно, спрощує реальність, але в будь-якому випадку в Росії аргументи світу натхнення в тому чи іншому вигляді були присутніми в оповіданнях більшості технопідприємців. В інших країнах, які ми досліджували, технопідприємці не обговорювали свою технічну роботу в термінах творчості, а воліли говорити про технічну ефективність та ринок (у Фінляндії та Тайвані) або про компанію, влаштовану як хороша сім'я (у Південній Кореї).

Помилка творця: чому натхнення не найкращий стимул для інновацій

Росіян вирізняла божевілля на творчості. З одного боку, вони були чимось схожі на своїх колег з Азії та Європи — наприклад, у всіх інформантів ми бачили переважання професійної ідентичності над особистісною чи глибокою емоційною залученістю до діяльності фірми, своєї справи та процесу породження нових продуктів. Але тільки у росіян творчість виявлялася своєрідною мантрою. Творчий характер роботи як головна особливість їхнього життя, великі завдання, гідні вічності (а не приземлені та сьогохвилинні), створення «класних нових штук», які зрештою починають працювати і підтверджують твою здатність творити — все це підкреслювалося російськими технопідприємцями як ключові мотиви чому вони стали займатися технологічним бізнесом і продовжують це робити зараз.

В інтерв'ю наших співвітчизників епітет «творчий» зазвичай наділений позитивними конотаціями та характеризує людину, річ чи диспозитив із кращого боку. Часто в одному ряду з визначенням "творчий" використовують інші позитивні характеристики: "обдарований", "мислячий", "інтелігентний". Одночасно «творчий» означає «неструктурований», «непланований», «імпульсивний» і навіть «безладний», «ситуативний». Однак у російському культурному контексті всі ці недоліки прощаються талановитому творцю. Саме у творчому підході до роботи наші технопідприємці бачать свою відмінність та конкурентну перевагу порівняно із західними колегами.

«Я абсолютно безладна людина. Тому що є елемент творчості у собі» (Олег, 1963 р. н., Татарстан).

«Мені здається, що ми — Росія — виділяємось і поки що, можливо, ще тим, що в нас середня освіта, особливо в старшій школісильніше, ніж на Заході<...>Тобто вміння мислити по-великому, вміння мислити стратегічно, мислити наперед, можливо відкинувши лушпиння »(Володимир, 1953 р. н., Санкт-Петербург).

Росіяни корейського походження, які переїхали працювати до Південної Кореї на тривалий термін, відзначають, що в Росії дуже багато творчих людей, а потрібні б жорсткі та методичні бізнес-організатори. Іноді засилля творчих особистостей навіть веде до дисфункцій, коли кожен намагається додати якусь інновацію і тим самим спотворює технологічний процес.

Тяга до натхнення, творчості та підвищеної креативності, бажання отримувати кайф від дослідження світу є тим бар'єром повсякденності, який заважає комерціалізації розробок.

«Нам гроші не потрібні! Це ілюзія, хибна думка. Ось забудьте про те, що гроші – це проблема. Це дійсно так. Тобто гроші компанію швидше уб'ють. Якщо компанія має потребу в грошах, вона їх отримає, але вона з великою ймовірністю загине. Визначає успіх не наявність грошей»
(Костянтин, 1981 р. н., Новосибірськ).

Зафіксована в ході аналізу інтерв'ю відданість вітчизняних технопідприємців до цінностей світу натхнення — одна з найцікавіших знахідок нашого аналізу. Російські інформанти в своїй масі стали займатися високотехнологічним бізнесом, не тільки захопившись завданням вибудовування ефективного виробництва(індустріальний світ), не тільки щоб заробити (світ ринку), але насамперед тому, що прагнули «займатися улюбленою справою», або «технічною творчістю», і таким чином «реалізувати творчий потенціал» та «самореалізуватися». Вони активно використовували слово «творчість» та його похідні, описуючи характер та зміст своєї роботи. У розумінні вітчизняних технопідприємців саме творча складова відрізняє їхній бізнес від звичайного: «ми створюємо нові технології, а не перепродаємо прострочені жіночі колготки». Вони описували задоволення, одержуване від трудового процесу, коли «горіли на роботі», «творили», «реалізовували свою думку в металі», «переживали осяяння» і готові були «не спати ночами, щоб попрацювати з новим обладнанням».

Вітчизняним технопідприємцям важливо «робити те, що любиш», а не «любити те, що робиш» (як фіни чи тайванці). Таке ставлення до праці акцентує пріоритет цінностей світу натхнення, що спирається на афективне ставлення до реальності та заперечує прагматику ринкового світу.

Російських розробників відрізняла яскраво виражена любов не до фінального продукту своєї роботи, а до її проміжного результату – розробки. Вона ставала джерелом виробництва ні з чим не порівнянного кайфу, захоплення, екстазу та ейфорії. Розробка виявлялася і річчю, і одночасно. Це те, що стоїть на столі чи розкидане у лабораторії перед тобою. Але це також процес, тимчасові межі якого не визначені. Одна з виражених відмінностей російських інноваторів полягала у їхньому бажанні зробити за допомогою розробки велике та залишити слід в історії, національної чи світової.

Знайти вихід із лабораторії: як винахідництво стає процесом без кінця і без результату

Інновація — це одиничний товар, гідний того, щоб займатися ним. А ринок це для інших. Такою одиничною річчю можна пишатися, показувати її колегам та людям у темі на конференціях та професійних виставках та отримувати від них визнання: «це круто!», «молодці!».

«...Головне, щоб процес йшов» (Григорій, 1972 р. н., Томськ).

Російські технопідприємці продовжували практикувати техніки пізнання та вдосконалення себе, багато в чому схожі з техніками радянської людини. Вони орієнтувалися насамперед на оцінку своїх вчинків і дій невеликою значущою їм групою, яка могла оцінити їх досягнення. «Міритися успіхами» вони вважали за можливе у вузькому колі — з колишніми колегами чи людьми в темі, які й обговорювали з ними їхні досягнення і тим самим споруджували для них стійку ідентичність. Це виражалося зазвичай у висловлюваннях на кшталт: «Не має значення, що результати моєї роботи не приносять популярності та грошей, але мої колеги знають, що я добрий фахівець».

У подібному світі могли мати сенс технологічні якості та ефективність розробки, а капіталізація чи її соціальна значимістьвідсувалися на другий план. Гідна справа — це можливість прогнути закони світу під себе, це запуск у хід нового цікавого працюючого механізму, що є унікальним «я» творцем.


Під гнітом «тягаря обов'язків» у російського інноватора виникають питання про те, як інші подивляться і що скажуть. Тут стає очевидною напруга, в якій живуть російські технопідприємці. Напруга, пов'язана з проявом себе всередині та поза лабораторією. Усередині лабораторії ти знаходишся віч-на-віч з річчю, зі своєю внутрішньою інтроспекцією і самооцінкою поруч із працюючим або, навпаки, мотором, що ніяк не заводиться. Всі афекти, які відчуваються при цьому, швидше за все, не відрізняються від відчуттів колег у таких самих лабораторіях в інших країнах.

«Ми натрапили, що в нас у лабораторії виходить, а як це перенести на масштабне виробництво — ми навіть собі не уявляємо... начебто це в принципі неможливо<...>там ще є проміжна фаза — дрібносерійний обсяг, який близький до лабораторних умов... є ще перехід «дрібна серія — велика серія» — ось тут повинен, повинен з'явитися інший механізм, який ефективно це робитиме» (Олександр, 1970 р. н. ., Томськ).

Технологічний ринок передбачає багато складових: вихід із приватності, руйнування кордону між внутрішніми та зовнішніми стінами лабораторії, виставлення відокремленого від особистості винаходу та загалом перемогу не кращого, а найбільш затребуваного на ринку в даний момент товару. Однак для російських технопідприємців сам продукт виявляється частиною особистості і тим провідником, який виведе цю особу на громадський розгляд. Тому він має бути найвищої якостіі не підлягати спрощенню, експериментуванню, коригування і тим більше невдачі та провалу.

Технопідприємці пишалися своїми розробками та нерідко вимірювали свій успіх через створення продуктів, які комусь потрібні. При цьому цікавий момент не раціональної мотивації подібної гордості (за принципом «якщо продукт потрібен — його куплять — отримаю прибуток»), а складніша система аргументації. Через продукт багато технопідприємців отримували переживання «потрібності» себе для людства в цілому (приємно не стільки те, що тобі платять за створений предмет, а то внутрішнє відчуття, коли люди дякують за корисну розробку).

«Дивіться, ви зробили літаючий стілець, так?<…>Ну от у вас є жага до самореалізації… в якійсь технічній сфері. Тут вам трапляється людина, яка каже вам: мужик, мені потрібен літаючий стілець. Ви розумієте, що літаючого стільця на світі немає. І ви взяли його, зробили. Тоді два ідіотські питання «а чому так погано літає?» і «чому так дорого коштує?» виникнуть лише тоді, коли буде другий стілець. А поки що він один, цих питань немає. Ось це називається інновація, на наш погляд. Кому щось дуже треба, а купити цього не можна. Ось це інновація. А ринок це для китайців. Ну коли вам потрібен літаючий стілець, їх немає, ну який це ринок? (Едуард, 1957 р. н.)

Поза лабораторією твоє життя визначається практиками викриття колективом. Думка інших раптом несподівано виявляється важливою, а ці інші починають оцінювати найцінніше для тебе твоє творіння, яке — і річ, і ти сам одночасно. На запитання дослідників, чому не виставляють на публіку результати своєї роботи, один із інформантів відповідає:

«От коли щось серйозне запропонувати світової громадськості, ось тоді я цю справу зроблю» (Микита, 1984 р. н., Томськ).

Доопрацювання винаходу і себе разом із ним — нескінченний процес. Особливо, якщо цьому сприяє зовнішній контекст — невизначені політичні, економічні, фінансові, нормативні та інші обставини. Розробнику простіше залишитися всередині лабораторії та отримувати всі приємні відчуття, а не ставити свою особистість під загрозу невизнання та сорому через можливий провал зовнішньої оцінки. Найчастіше провалити не тому, що розробка (її технічна продуктивність, наприклад) та пов'язана з нею особистість погані самі по собі, а тому, що в момент явища світу розробки були проблеми у зовнішньому середовищі.

Річ так і залишається всередині лабораторії, де її нескінченно переробляють, одержуючи задоволення та інші визнані афекти від цього процесу та періодично виносячи винахід до суду невеликої групи експертів на робочих зустрічах, семінарах та конференціях. Російські технопідприємці грають у визнання своїх якостей доступними їм методами. Їхня ідентичність як професіоналів при цьому не стабілізується. Хоча вони виставляють свій продукт і отримують оцінку себе серед вузької групи осіб, вийти на стадію публічного викриття їм не вдається.


У 2011 році Уряд Російської Федерації затвердив основний документ, що визначає траєкторію розвитку інноваційної системи на довгострокову перспективу.

За чотири роки реалізації Стратегії створено інфраструктуру національної інноваційної системи.

В галузі формування компетенцій інноваційної діяльності:

реалізуються практико-орієнтовані програми бакалаврату, а також програми дуальної освіти, орієнтовані на підготовку кадрів за умов реального виробництва з урахуванням сучасних професійних стандартів;

здійснюються програми підтримки громадян, які навчаються у провідних іноземних освітніх організаціях;

реалізуються програми підтримки 15 провідних вузів Росії, метою яких є входження до кращих світових університетів («5 – 100»);

сформовано концепцію загальнонаціональної системи виявлення та розвитку молодих талантів.

У галузі формування ефективної науки:

ведеться реорганізація державних академій наук, створено Федеральне агентствонаукових установ;

утворені Російський науковий фонд та Фонд перспективних досліджень;

сформовано Національний дослідницький центр ім. Є.Н.Жуковського (другий НДЦ, перший НДЦ - Курчатовський інститут);

затверджено Програму фундаментальних наукових досліджень у Російської Федераціїна довгостроковий період.

В галузі формування інфраструктури інновацій:

затверджено ключові державні програми Російської Федерації, що впливають на розвиток національної інноваційної системи;

сформовано систему інститутів розвитку у сфері інновацій (ВАТ «РВК», ДК «Зовнішекономбанк», ВАТ «МСП Банк», Фонд «Сколково», Фонд «ВЕБ-Інновації», Фонд розвитку промисловості, Фонд сприяння розвитку малих форм підприємств у науково-технічній сфері, ВАТ «Роснано», Фонд інфраструктурних та освітніх програм, ВАТ «Росінфокомінвест», ВАТ «ЕКСАР»).

В галузі розвитку інноваційного бізнесу:

створено Агентство стратегічних ініціатив щодо просування нових проектів, що супроводжує розробку та реалізацію Національної підприємницької ініціативи та Національної технологічної ініціативи;

затверджено програми інноваційного розвитку 60 найбільших компанійз державною участю;

забезпечено розвиток системи грантового та позикового фінансування інноваційних проектів бізнесу в рамках державних програм Російської Федерації «Розвиток науки та технологій», «Розвиток промисловості та підвищення її конкурентоспроможності», а також у діяльності Фонду розвитку промисловості та Фонду «ВЕБ-Інновації»;

затверджено «дорожні карти» за пріоритетними напрямками технологічного розвитку (інформаційні технології, фотоніка, виробництво композитних матеріалів, біотехнології, інжиніринг та промисловий дизайн, впровадження інноваційних технологій у галузях ПЕК);

прийнято галузеві плани імпортозаміщення у промисловості.

В галузі розвитку територій інновацій:

затверджено стратегії інноваційного розвитку в 10 суб'єктах Російської Федерації;

пріоритети реалізації інноваційної політики регіонів відображені у стратегіях соціально-економічного розвитку більше половини суб'єктів Російської Федерації;

сформовано 26 пілотних інноваційних територіальних кластерів;

створено особливу економічну зону «Іннополіс» (Татарстан);

сформовано механізм відшкодування витрат на створення технопарків та промислових парків;

реалізуються пілотні програми стимулювання попиту інноваційні рішення на регіональному рівні;

в рамках Програми підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва у суб'єктах Російської Федерації підтримано створення організацій інфраструктури в галузі інновацій та промислового виробництва (у 2010-2015 роках на зазначені цілі виділено 8,4 млрд рублів).

Інструменти підтримки розвитку досліджень та розробок та високотехнологічних галузей економіки

Реалізується постанова Уряду Російської Федерації від 9 квітня 2010 року №218, яка спрямована на зміцнення співпраці між вузами та підприємствами, розвиток наукової та освітньої діяльностіу російських вузах, стимулювання використання виробничими підприємствами потенціалу російських вузів у розвиток наукомісткого виробництва.

Відповідно до постанови Державна підтримкау вигляді субсидій надається виробничим підприємствамтерміном до трьох років обсягом до 100,0 млн рублів на рік (співфінансування організації – щонайменше 100% суми субсидії) компенсації їх витрат, пов'язаних із замовленням НДДКТР, проведених російськими вузами, державними науковими організаціями.

У цьому компанія – одержувач субсидії з допомогою результатів виконаних НДДКТР створює біля Російської Федерації нове високотехнологічне виробництво.

З початку реалізації постанови у 2010–2015 роках здійснено державну підтримку проектів, що виконуються в рамках кооперації 172 російських виробничих підприємств, 87 вузів та 5 державних наукових установ.

За перші три роки реалізації постанови у ВНЗ створено та вдосконалено 40 наукових центрів та лабораторій, навчально-виробничих комплексів, 62 проекти (тобто практично кожен третій проект) розраховані на виробництво імпортозамінної продукції чи технології.

Ще одним інструментом інноваційного розвитку з 2013 року, реалізованим Міносвіти Росії спільно з Мінпромторгом Росії, є створення та розвиток на базі освітніх організацій вищої освіти інжинірингових центрів.

В рамках даного інструменту:

підтримано 30 інжинірингових центрів;

створено понад 500 високопродуктивних робочих місць;

укладено понад 250 договорів на надання інжинірингових послуг на замовлення 140 організацій реального сектора економіки в обсязі понад 1310 млн рублів;

виручка інжинірингових центрів становить понад 2 270 млн рублів при загальному обсязі субсидування проектів з федерального бюджету понад 1 500 млн рублів, обсяг взаємодії із зарубіжними партнерами перевищує 50 млн рублів.

Програми інноваційного розвитку держкорпорацій

60 найбільших компаній із державною участю реалізують програми інноваційного розвитку (далі – ПІР).

За період 2010-2013 років спостерігалася позитивна динаміка ключових показників, що характеризують фінансування та результативність інноваційної діяльності держкомпаній (агреговані дані за 2014 рік на даний момент недоступні):

Збільшення фінансування досліджень та розробок у 2010-2013 роках - з 172 до 391 млрд рублів;

Приріст річних витрат на дослідження та розробки (ІР): 39% за 2011 рік, 28% за 2012 рік та 17% за 2013 рік;

Зміна частки витрат на ІР у виручці: з 1,59% у 2010 році до 2,02% у 2013 році;

Зростання частки позабюджетного фінансування ІР: з 32% у 2010 році до 37,9% у 2013 році;

Приріст продуктивності праці (виручки на співробітника) за 2011–2013 роки – на 63% у номінальному вираженні та на 23% у реальному вираженні, за вирахуванням видобувного сектора – 36 та 20% відповідно;

Підвищення частки інноваційної продукції у загальному обсязі відвантаженої продукції: з 15,4% у 2011 році до 27,1% у 2013 році;

Зростання експорту інноваційної продукції з 76 до 247 млрд. рублів;

Зростання обсягів взаємодії із сторонніми організаціями у вигляді аутсорсингу ІР: з 34% у 2011 році до 44% у 2013 році;

Ступінь досягнення планових значень ключових показників ефективності, передбачених ПІР на 2013 рік, становить 88%;

У 2015–2016 роках компанії здійснять актуалізацію ПІР з урахуванням низки нових пріоритетів, що відповідають макроекономічній обстановці, що склалася, а також внутрішнім змінам.

Інноваційні територіальні кластери

На цей час інноваційні кластери є точками випереджаючого соціально-економічного розвитку, що спирається високий науково-технологічний потенціал регіонів.

Починаючи з 2013 року реалізація заходів, вкладених у розвиток пілотних кластерів, підтримується рахунок коштів субсидій з федерального бюджету.

З 2013 по 2015 рік на ці цілі було виділено 5,05 млрд. рублів, у тому числі в 2013 році – 1,3 млрд. рублів на підтримку 14 пілотних кластерів, у 2014 році – 2,5 млрд. рублів на підтримку 25 кластерів.

У 2015 році на надання субсидій передбачено 1,25 млрд рублів, кількість кластерів збільшилася до 26 (розташовані на території 21 суб'єкта Російської Федерації).

Патентно-ліцензійна активність

У 2014 році загальна кількість заявок винахід,надійшли до Роспатенту, склало 40308 заявок (89,74% до 2013 року – 44914 заявок), у тому числі:

від російських заявників – 24072 заявки (83,69% до 2013 року – 28765 заявок);

від іноземних заявників – 16236 заявок (100,54% до 2013 року – 16149 заявок).

На видачу патенту Російської Федерації на корисну модельу 2014 році було подано 13952 заявки (97,17% до 2013 року – 14358 заявок), у тому числі:

від російських заявників – 13000 заявок (95,67% до 2013 року – 13589 заявок);

від іноземних заявників – 952 заявки (123,80% до 2013 року – 769 заявок).

На видачу патенту Російської Федерації на промисловий зразоку 2014 році було подано 5184 заявки (103,80% до 2013 року – 4994 заявки), у тому числі:

від російських заявників – 2200 заявок (115,67% до 2013 року – 1902 заявки);

від іноземних заявників – 2984 заявки (96,51% до 2013 року – 3092 заявки).

Інститути розвитку

Фонд «Сколкове»

Фонд розвитку Центру розробки та комерціалізації нових технологій (далі – Фонд «Сколково») реалізує проект створення та розвитку інноваційного центру «Сколково» відповідно до Федерального закону №244-ФЗ «Про інноваційний центр «Сколково»» від 28 вересня 2010 року.

За період з 2010 року до серпня 2015 року було подано 8213 заявок на надання статусу учасника, за якими було надано відповідний статус 1445 компаніям. У 2014–2015 роках із реєстру учасників проекту було виключено 257 юридичних осіб.

У компаніях – учасниках проекту створено 17,7 тис. високотехнологічних робочих місць. Їхній сукупний обсяг виручки за період з 2013 року по червень 2015 року склав понад 53 млрд рублів. Сумарний обсяг приватних інвестицій у проекти компаній-учасників та Сколківський інститут науки і технологій за той же період склав 10400000000 рублів. Кількість учасників, що здійснили продажі на міжнародних ринках, у 2014 році становило 89 компаній.

У рамках реалізації проекту «Сколково» створено Центр інтелектуальної власності, через який за період з 2011 року до червня 2015 року було подано 800 заявок на реєстрацію результатів інтелектуальної діяльності, з них 150 міжнародних заявок.

Усього за період з 2011 року до 6 міс. 2015 року компанії-учасники «Сколково» подали 1827 заявок на реєстрацію результатів інтелектуальної діяльності, з яких 535 міжнародних (29%). За той же період компанії отримали 753 патенти, з яких 93 закордонні (12%).

Група «Роснано»

Група "Роснано" - інститут розвитку, створений на базі державної корпорації "Роснанотех", заснованої в 2007 році в рамках реалізації Президентської ініціативи "Стратегія розвитку наноіндустрії" та Програми розвитку наноіндустрії в Російській Федерації до 2015 року. Група включає ВАТ «Роснано», Фонд інфраструктурних та освітніх програм та Управляючу компанію «Роснано».

Фонд інфраструктурних та освітніх програм (Фонд) працює над розвитком інноваційної інфраструктури країни: від створення наноцентрів (фабрик з вирощування технологічних стартапів) до впровадження сучасних освітніх програм.

У 2013 році була створена Керуюча компанія"Роснано", яка взяла на себе функції управління існуючими активами ВАТ "Роснано". КК «Роснано» створює низку нових інвестиційних фондів, у яких залучає кошти як російських, і міжнародних інвесторів, у своїй частка приватних інвестицій у кожному з фондів становитиме щонайменше 50%.

Обсяг державної підтримки за період 2007-2015 років групи "Роснано" склав 130 млрд рублів (внесок держави в "Роснано" - 101 млрд рублів; внесок держави у Фонд - 29 млрд рублів), також передбачена підтримка у формі державних гарантій на суму 182 млрд рублів (Включаючи 171 млрд рублів, наданий у 2010-2014 роках, та 11 млрд рублів, передбачені федеральним бюджетом РФ на 2015 рік).

За час роботи ВАТ "Роснано" проінвестувало 105 проектів. Обсяг інвестицій компанії станом на 1 вересня 2015 року склав 166,4 млрд. рублів, а сукупний бюджет проектів - понад 464 млрд. рублів. Введено 60 заводів та центрів досліджень та розробок у 29 регіонах Росії.

Ключовий показник ефективності групи - обсяг продажу нанотехнологічної продукції, яку випустили профінансовані «Роснано» компанії. За підсумками 2014 року їх виторг перевищив план більш ніж удвічі і склав 227 млрд рублів.

ВАТ «Російська венчурна компанія» (РВК)

РВК утворена у 2006 році як фонд фондів для залучення приватного капіталу та співінвестування у високотехнологічні бізнеси. На сьогоднішній день за участю капіталу РВК та приватних інвесторів створено 21 фонд із сукупним обсягом понад 32 млрд рублів.

Для стимулювання розвитку російського венчурного ринку України та професійних компетенцій її учасників згодом РВК наростила мережу нефінансових послуг і послуг. Ці зусилля дозволили фактично з нуля сформувати ринок та вивести Росію за обсягом венчурних угод на четверте місце у Європі за підсумками 2012 року.

В даний час загалом усіма фондами, створеними за участю капіталу РВК, схвалено до інвестування 176 портфельних компаній. Сукупний обсяг інвестицій становив понад 16 млрд рублів, а частка приватного капіталу загальному обсязі капіталу інноваційних і сервісних компаній, отримали інвестиційні фонди, становила 28,5%. За підтримки інституту розвитку за період 2006–2015 років зареєстровано 476 патентів, зокрема 87 міжнародних.

Діяльність РВК в даний час концентрується на формуванні та розвитку національної інноваційної екосистеми, що дозволяє перетворювати перспективні технологічні стартапи на зрілі, успішні бізнеси. У 2013 році у партнерстві з представниками венчурної галузі компанія запустила федеральний акселератор технологічних стартапів GenerationS. GenerationS-2015 проводиться за семи галузевими напрямками: Power&Energy, Telecom Idea, Robotics, Aerospace, SmartCity, Oil&Gas та BiotechMed. В акселераторі взяли участь понад 2500 молодих технологічних компаній з 13 країн та 139 міст, 141 з них відібрано для акселерації за безпосередньої участі РВК.

У 2015 році перед РВК поставлено нове завдання: створити проектний офісщодо реалізації Національної технологічної ініціативи.

ФДБУ «Фонд сприяння розвитку малих форм підприємств у науково-технічній сфері»

З 1994 року Фонд надає пряму фінансову та інформаційну допомогу малим інноваційним підприємствам, що реалізує проекти з розробки та освоєння нових видів наукомісткої продукціїта технологій на основі належної цим компаніям інтелектуальної власності.

За час діяльності Фонд уклав понад 13 тис. контрактів на реалізацію науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з компаніями з 77 суб'єктів Російської Федерації та підтримав понад 12 тис. молодих вчених. За підтримки Фонду створено понад 5 тис. стартапів. Сукупний обсяг наданого фінансування склав 33600000000 рублів, а сукупний обсяг інвестицій, залучених підтриманими компаніями з 2009 року - 13 млрд рублів. Учасниками програм Фонду за останніх п'ять років зареєстровано близько 2 тис. об'єктів інтелектуальної діяльності (з них 747 патентів, у тому числі 67 міжнародних).

ФДАУ «Російський фонд технологічного розвитку» (Фонд розвитку промисловості)

З ініціативи Мінпромторгу Росії у другому півріччі 2014 року ФДАУ «Російський фонд технологічного розвитку» було перетворено на Фонд розвитку промисловості (далі – ФРП). З початку 2015 року ФРП реалізуються програми фінансування російської промисловості, що передбачають надання позик підприємствам на пільгових умовах з метою реалізації проектів імпортозаміщення та переходу на найкращі доступні технології.

Станом на поточний момент до ФРП надійшло 1187 заявок на отримання пільгових позик для реалізації інвестиційних проектів. Експертною радою Фонду схвалено 29 позик.